Міома матки: що важливо знати про причини, симптоми та лікування

Міома матки — одне з найпоширеніших гінекологічних захворювань у жінок репродуктивного віку. За різними даними, вона зустрічається у 40–70% жінок, хоча більшість із них навіть не підозрює про це: міома нерідко протікає безсимптомно та виявляється випадково на плановому УЗД.

Попри те що це доброякісна пухлина, міома потребує уваги та регулярного спостереження — адже в ряді випадків вона впливає на якість життя, менструальну функцію та здатність до зачаття.

Що таке міома матки

Міома (лейоміома) — доброякісне утворення з м'язового шару матки (міометрію). Вона може бути одиничною або множинною, від кількох міліметрів до десятків сантиметрів у діаметрі.

Залежно від розташування розрізняють:

1. Субсерозна — росте назовні, під зовнішньою оболонкою матки
2. Інтрамуральна — знаходиться всередині м'язового шару (найпоширеніший тип)
3. Субмукозна — росте у бік порожнини матки, найчастіше спричиняє кровотечі та безпліддя

Розташування і розмір вузла визначають тактику лікування.

Хто в групі ризику

Міома частіше розвивається у жінок:

1. 30–45 років
2. Із генетичною схильністю (міома у мами або сестри)
3. З гормональними порушеннями — надлишок естрогену стимулює ріст вузлів
4. З надмірною вагою
5. Які не народжували або народили пізно
6. З хронічними запальними захворюваннями органів малого тазу

Після менопаузи рівень естрогену знижується — і більшість міом зменшується або стабілізується самостійно.

Симптоми міоми матки

Близько третини жінок не відчувають жодних симптомів. Але при наявності великих або множинних вузлів можуть з'явитися:

1. Рясні або тривалі менструації — найчастіший симптом, особливо при субмукозній формі
2. Біль або тиск внизу живота — особливо у другій половині циклу
3. Часте сечовипускання або відчуття неповного спорожнення сечового міхура — при стисненні сечового міхура великим вузлом
4. Біль у попереку або крижах
5. Проблеми із зачаттям або виношуванням вагітності — особливо при субмукозних і великих інтрамуральних вузлах

Якщо хоча б один із цих симптомів присутній — варто звернутися до гінеколога та зробити УЗД.

Діагностика

Основний метод діагностики — УЗД органів малого тазу. Дозволяє виявити вузли, оцінити їхній розмір, кількість і розташування.

При необхідності додатково призначають:

1. Гістероскопія — ендоскопічний огляд порожнини матки для оцінки субмукозних вузлів
2. МРТ органів малого тазу — при великих або множинних вузлах для детального картування
3. Загальний аналіз крові — для оцінки рівня гемоглобіну (рясні менструації можуть спричинити анемію)

В Молекулі УЗД проводиться з еластографією — що дозволяє точніше оцінити структуру вузла та виключити підозрілі зміни.

Лікування міоми матки

Тактика лікування підбирається індивідуально залежно від розміру та локалізації вузлів, вираженості симптомів, віку та репродуктивних планів пацієнтки.

Спостереження

При невеликих безсимптомних вузлах — активне спостереження: УЗД-контроль раз на 6–12 місяців. Жодних втручань не потрібно.

Медикаментозна терапія

Гормональні препарати можуть тимчасово зменшити розмір вузлів та інтенсивність кровотеч. Застосовується як самостійне лікування або для підготовки до операції.

Малоінвазивне та хірургічне лікування

1. Гістероскопічна міомектомія — видалення субмукозних вузлів через порожнину матки без розрізів
2. Лапароскопічна міомектомія — видалення вузлів через невеликі проколи в животі; зберігає матку
3. Абдомінальна міомектомія — при великих або множинних вузлах
4. Гістеректомія — видалення матки; застосовується при значних розмірах, множинних вузлах або відсутності репродуктивних планів

В Молекулі перевага надається органозберігаючим методам — лапароскопічній та гістероскопічній міомектомії.

Міома та вагітність

Невеликі субсерозні або інтрамуральні вузли зазвичай не впливають на зачаття та виношування. Субмукозна міома, навпаки, може перешкоджати імплантації ембріона — і потребує лікування до вагітності.

Якщо міома виявлена під час вагітності — за нею спостерігають, не втручаючись. Більшість вузлів не ростуть або навіть зменшуються після пологів.

Профілактика

Повністю запобігти міомі неможливо, але знизити ризики — реально:

1. Щорічний гінекологічний огляд із УЗД
2. Контроль гормонального фону
3. Підтримання здорової ваги
4. Своєчасне лікування запальних захворювань

Рання виявленість дозволяє обрати мінімальне втручання та зберегти репродуктивну функцію.

FAQ

Чи може міома перейти в рак? Міома — доброякісне утворення. Злоякісне переродження (лейоміосаркома) трапляється вкрай рідко — менш ніж в 1% випадків. Проте наявність міоми не виключає одночасного розвитку інших захворювань матки, тому регулярний контроль обов'язковий.

Чи обов'язково видаляти міому? Ні. При невеликих безсимптомних вузлах — спостереження, а не операція. Лікування потрібне при рясних кровотечах, болю, швидкому рості вузлів, порушенні функції сусідніх органів або проблемах із зачаттям.

Чи можна завагітніти з міомою? Залежить від розміру та розташування вузла. Більшість жінок із невеликою міомою вагітніє та народжує без проблем. Субмукозна міома може перешкоджати вагітності — і потребує видалення до зачаття.

Чи росте міома після лікування знову? При міомектомії (видаленні вузлів зі збереженням матки) рецидив можливий — нові вузли можуть з'явитися через кілька років. При гістеректомії рецидив виключений. Частота рецидивів залежить від методу втручання та гормонального фону.

Як часто робити УЗД при міомі? При виявленій міомі — раз на 6 місяців або за рекомендацією лікаря. При стабільних невеликих вузлах — раз на рік. При швидкому рості або нових симптомах — позапланово.

Якщо вам поставили діагноз "міома матки" або ви хочете перевіритися — запишіться на консультацію гінеколога в Молекулі. УЗД органів малого тазу та призначення лікування — в один візит.

Записатися на прийом: (066) 341-51-44 м. Харків, вул. Каразіна, 6, ст.м. "Університет" · пн–ср, чт-сб 9:00–18:00

Стаття підготовлена на основі клінічних протоколів МОЗ України та міжнародних рекомендацій. Не є заміною консультації лікаря.